150

Зірка пам'яті

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Зірка пам’яті» не згасне ніколи….

 

«Зірка пам’яті» не згасне ніколи… 
(урок-зустріч)
Спогади ветерана ВОВ 
Чернеги Івана Михайловича 
про Велику Вітчизняну війну….. 
Від дідуся до онука…
Спогади про війну:
Брехуненко Степан Савелійович

 

Бездєтний Василь Федорович - народився 13 квітня 1925 року в селі Атаки, Атакського району Молдавської РСР, українець, учасник бойових дій 1944-1945 р.р., інвалід війни ІІ групи, призивався 11 квітня 1944 року Атакським райвійськкоматом,воював у військовій частині п/п 07229 ІІІ Білоруського фронту у Східній Прусії.14 квітня 1945 року був тяжко поранений – прохідне поранення шиї; військове звання – рядовий; нагороди – орден Вітчизняної війни І ст., медалі «За відвагу», «Жукова», «Ветеран війни», «Ювілейна» (9 шт.); проживає: м. Кіровоград, вул. М.Конєва, 5 корпус 2, кв.155,тел. 55-65-37. (Записано зі слів сина – Бездєтного А.В.)

Косенко Іван Іванович (народився 25.08.1925р) в селі Рівне, Кіровоградської області. Українець. Учасник бойових дій з 1941 по 1944рр. 30 квітня 1944р. був комісований у зв'язку з пораненням. Має дванадцять нагород, перша з яких орден Вітчизняної війни. Проживає в м. Кіровограді за адресою: вул.Маршала Конєва 25/19 корп.1 кв 66.

  

 

Білецький Михайло Іванович народився 21червня 1925 року у селі Буди Гунського району Сумської області; українець, учасник війни з травня 1942 року; призивався за місцем проживання; молодший сержант; нагороди: орден Отечественной войны ІІ степени, медаль «За оборону Сталінграда»,медаль за победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 г.г.», медаль «Жукова», знак «25 лет Победы в Великой Отечественной войне», ювілейна медаль «ХХХ лет Советской Армии и флота», ювілейна медаль «50 лет Вооруженных сил СССР», ювілейна медаль «За доблестный труд», ювілейна медаль «60 лет Вооруженных сил СССР», ювілейна медаль «Тридцять лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 г.г.», медаль «Ветеран труда», ювілейна медаль «Срорк лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 г.г.», ювілейна медаль «70 лет Вооруженных сил СССР», медаль «Жукова».

 

Савіцький Володимир Іванович - ветеран Великої Вітчизняної війни. Дата народження — 9 травня 1926 року. Національність — українець. Місце народження - м. Кіровоград. Місце проживання: м. Кіровоград, вул. Попова 20, кД, кв. 74.11 січня 1944 року був призваний до Радянської Армії. Брав участь у Великій вітчизняній війні. 20 квітня 1945 року поранений під Берліном.Військове звання: стрілець, молодший сержант, командир відділення.Нагороджений: 1. Орденами Слави II і III ступеня.2. Орденом Вітчизняної війни І ступеня.3. Орденом «За заслуги».4. Орденом Трудового червоного прапора.

  

Чувашов Іван Микитович народився 1930 року в селі Апухтіно Орловської області. За національністю – росіянин. У родині було четверо дітей. Іван   Микитович згадує страшні події Голодомору: «Я був тоді зовсім малюком, але добре пам’ятаю, голодний тридцять третій рік, мої два братики та сестричка просять їсти, а батьки нічим не можуть зарадити. Як зараз бачу руки батька, що знімають зі стіни ікони, обережно відокремлюють від них блискучі оклади. Тато склав їх у невеликий мішок і десь пішов. Його не було декілька днів, а коли він повернувся, то приніс нам багато їжі. Зараз можу тільки здогадуватись, що ті оклади були далеко не прості, адже їхня вартість врятувала життя цілій родині…».У 1935 року сім'я переїхала до Орла.  Через 6 років почалася війна. «Мені було 12 років, коли фашисти ввійшли в наше місто. І більш страшного часу я не переживав ніколи.  Наша сім’я мешкала у будинку, розташованому у самому центрі міста, неподалік від драматичного театру, отже в нашій квартирі одразу поселилися німецькі офіцери. Пам’ятаю, як одного безрадісного вечора вони зібралися біля ввімкненого приймача і мабуть цілком випадково натрапили на якусь радянську радіохвилю. І раптом з приймача несподівано полилася пісня. Це була «Широка страна моя родная»!!! Я, як стояв за дверима, так і застиг, ніби загіпнотизований. З очей моїх мимоволі полилися сльози. То були перші дорослі сльози безпорадності, відчаю і туги. Я намагався відвернути заплакане обличчя від ворогів, але фашисти помітили, що я плачу і з лайками та погрозами вимагали відповісти, що сталося. Ледве я від них відчепився, пробуркотівши щось невиразне.    Але то було не єдине знайомство з німцями… Сталося так, що коли я пас корову, вона наступила на міну. Вибухом мені відірвало кисть правої руки, декілька осколків потрапили у голову, у праве око.  Перелякані очевидці побігли зі страшною вісткою до моїх батьків. Німецький офіцер, що жив у нас вдома, першим кинувся на допомогу. Він зробив це, не дивлячись на те, що щойно одержав наказ негайно з’явитись до штабу. Уявіть собі: офіцер вермахту знехтував наказом командування заради спасіння російського хлопчика! До сих пір пам’ятаю, як він ніс мене до госпіталю на руках, як кричав на лікарів, вимагаючи негайної допомоги… А за кілька днів він прийшов до мене у лікарню, щоб попрощатись. На ньому була шинель рядового – за невиконання наказу командуючого його розжалували у рядові та відправили на лінію фронту. Це лише декілька епізодів з мого дитинства, але я навів їх тут не випадково. Адже саме вони навчили мене цінувати людей, не ставити на них передчасно клеймо ворога, поважати чуже життя як своє власне», - ось так згадує про страшні події Іван Микитович.Після закінчення школи вступив до Харківського юридичного інституту, де одержав направлення на роботу в Олександрівку Кіровоградського району. Через деякий час переїхав до Кіровограду.На даний момент Чувашов Іван Микитович проживає за адресою: м. Кіровоградвул. Маршала Конєва, 15, кв. 173.

Чумаченко Анатолій Микитович народився 19 серпня 1923 року в с.Зелене Компаніївського району Кіровоградської області; українець; у 1941 році  добровільно пішов воювати;закінчив війну у м.Будапешт, отримав медаль «За визволення Будапешта», згодом присвоєно звання «Заслужений лікар СРСР»; проживає за адресою м.Кіровоград, вул. Пацаєва,6, корпус 1, кв. 55(Записано зі слів доньки Зої Анатоліївни)  

Чухрій Василь Михайлович народився 20 жовтня 1923 року у с.Копанки Маловисківського району Кіровоградської області; українець; інвалід війни(був поранений у 1941 році); єфрейтор медичної частини; проживає: м. Кіровоград, вул. Попова, 20, корпус 5, кв.8. (Записано зі слів доньки.) 


Яловенко Катерина Іванівна народилася у квітні 1922 року в с.Розянщина Бобринецького району Кіровоградської області, українка, з перших днів була на фронті, проживає – м. Кіровограді, вул. Конєва, 15, кв.7.(записано зі слів доньки). 

Шевкун Віра Антонівна народилася 1925 року в м. Кіровограді, українка, учасниця бойових дій з 1943 року по грудень 1945 року, пішла на фронт добровільно, рядова, нагороджена орденом «Вітчизняної війни», медаллю «Жукова»; проживає – м.Кіровоград, вул. Пацаєва, 4, корпус 2, кв.28.

Чернов Сергій Кіндратович народився 26 жовтня 1924 року у місті Кіровограді, українець, учасник бойових дій 1943-1945 р.р., інвалід війни ІІ групи, призивався восени 1943 року Кіровоградським військкоматом, старшина, нагороди – Медаль «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.р.», «За трудову доблесть», Сталінська нагорода, проживає – м. Кіровоград, вул. Попова, 20, корпус 3, кв.90
Освіта: 7 кл.
Трудова діяльність: Теплосіть. Бригадир (25 років на одному місці)
Воював: Корсунь-Шевченківське групування, повітряно-дисантні війська, міста: Канів, Ірпінь, Кіровоградська обл..(Новомиргород). 


Татарченко Григорій Васильович народився 24 березня 1918 року в селі Казарня Знам’янського району Кіровоградської області, українець, учасник війни 1944-1945 р.р., призваний після звільнення Кіровограда у 1944 році, служив рядовим артилерії, нагороди: медаль «За відвагу», «За особливі заслуги»; проживає - м. Кіровоград, вул. Попова, 6, корпус 3, кв.41. 


Дяченко Григорій Сергійович народився 22 лютого 1923 року у с. Лозоватка Кіровоградського району Кіровоградської області; українець;18 серпня 1941 року добровільно вступив до лав радянської армії в м.Луганськ. Воював до 1944 року. Служив в артелерійських військах, рядовий. Звільняв м. Краснодар, п. Матвіїв Курган (Росія), м. Запоріжжя, Нікополь, Роздільне. У жовтні 1944 року був тяжко поранений; нагороди: медаль «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу».Проживає: м.Кіровоград, вул.Конєва,25/19, корпус 1, кв. 39. 

Гламаздіна Ганна Михайлівна народилася 30 січня 1921 року в с.Похвальне Глазуновського району Орловської області; росіянка, учасник бойових дій з 1941 року. Разом з Першою українською армією брала участь у визволенні Сталінграда; медсестра; нагороди: орден «За мужність», медаль «За Перемогу над Німеччиною», медаль Вітчизняної війни ІІ ступеня. Проживає: м. Кіровоград, вул. Конєва,13, корпус 2, кв.76.

Дорогами життя.
В довоєнні часи важко жилося багатьом радянським людям. Нелегко було знайти роботу, тому в її пошуках дуже часто доводилося змінювати місце проживання… Так і опинилася в місті Кіровограді маленька дівчинка Аня зі своїми батьками, які переїхали з Орловської області до України. 
Коли почалася війна, Ганну Михайлівну відправили від заводу «Червона Зірка» на одномісячні курси медсестер, звідки вона і пішла на фронт. Юній медсестрі на полях кривавих боїв довелося пережити і страшні часи трагічного відступу радянської армії,  і важку блокаду, і участь у героїчному  звільненні Сталінграду.
Під час війни Ганна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Гламаздіним Михайлом Микитовичем, який був родом з Новосибірської області. Отримав до війни педагогічну освіту. У 1941 році, закінчивши курси лейтенантів, одразу був направлений на західний кордон. Був поранений, та під час його лікування у госпіталі і відбулася зустріч  майбутнього подружжя… 
 Дорогами війни вони пройшли разом: це було і звільнення  Польщі, і Німеччини… Але найстрашніше, що їм довелося пережити - це жахіття концтаборів… Коли  згадували ті страшні картини минулого – з’являлося відчуття моторошності, відбирало мову та зникав сон… Вони все пройшли, все витримали і зустріли перемогу в Німеччині. 
Після війни пліч-о-пліч відбудовували та піднімали з руїн країну,  працюючи в селі Красний Яр, а згодом - в селі Покровка. Михайло Микитович віддав все своє життя вихованню підростаючого покоління. Довго працював директором сільської школи. Ганна Михайлівна долучала учнів до книг та нових знань у шкільній бібліотеці. Виростили двох дітей – доньку та сина. За свій ратний подвиг Ганна Михайлівна нагороджена медаллю «За Перемогу над Німеччиною», медаллю «Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня», орденом «За мужність». 


Антоненко Антон Миколайович народився 26 липня 1922 року, с.Ружичеве Олександрівський район Кіровоградської області, українець учасник бойових дій 1943-1945 р.р., призваний Чигиринським польовим військкоматом 18.11.1943 року; молодший сержант; нагороди – медаль «За відвагу», «За взяття Праги», «За взяття Берліна», «Ювілена»; проживає: м.Кіровоград, вул. Попова,26, корпус 2, кв.68. 


Цар Михайліна Степанівна народилася 26 вересня 1930 року в селі Гостинцеве Мостиського району Львівської області. За національністю українка. У бойових діях участі не брала. У 1942 році була вивезена фашистськими окупантами в Німеччину, де перебувала на примусових роботах до кінця Великої Вітчизняної війни. Є інвалідом війни і ветераном праці. Нагород не має. Проживає – м. Кіровоград, вулиця Конєва 13, корпус 1, кв. 96.

Актуальне

Інтернет ресурси

Scroll to Top